* * *
Звільнюсь від супокою, як від пут.
Усі скарби, мій дім високий тут,
де хліб духмяний недаремно їм
я на четвертім поверсі своїм.
Та у сяйливу, у натхненну мить
мені в кімнаті листя зашумить,
і вся, як є, казкова глухомань
у спогади прийде, як ніжна лань.
Я чужакам не викажу її.
Я вас не зраджу, браття-солов’ї.
Не покажу дороги дикунам,
бо набіжать і лихо вчинять вам.
Окрай озерця стану на посту,
щоб не ловили рибку золоту,
живу не дерли з дерева кору.
І відступлюсь хіба що як умру.
Освободясь от суеты
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116050903878
Свидетельство о публикации №116050903878
Рецензии