Відстріл
Сріблястим ранком, сповненим чудес,
в єднанні дивнім легкості і сили
хутчіше вітру мчався красень-пес,
мов чорт вогню йому дмухнув у жили.
І власної не чуючи ваги,
від щастя теж немов осатанілі,
його догнали друзі й вороги,
в клубок сплелись руді і чорно - білі.
Хміль волі аж іскрився із очей.
Грайливим, не озлоблено-зухвалим,
було собакам тим не до людей,
а люди щось та знали і мовчали.
Гарчала зграя у танку лихім,
кусалась м’яко в збратаному колі.
І раптом пострілів ударив грім –
і хто під виск, хто мовчки вклався долі.
Студила рани їм промерзла твердь.
Струмилась кров, димилися рушниці.
А в небі, перелякані на смерть,
крильми безладно лопотіли птиці.
Отстрел
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116050903814
Свидетельство о публикации №116050903814
Рецензии