Гуси
Миколі Гавриловичу Петрову
Могутні крила розпластав гусак.
Але дарма, домашні не літають.
Хазяйський заіржавлений тесак
всю поодинці переріже зграю.
Та в мить останню кожному із них
з тим неземним прощально-хриплим криком
привидяться на плавнях золотих
далекі предки, браття й сестри дикі.
І перш, аніж залишить їх життя,
за животіння сите по-земному
прийде гірке, болюче каяття
з уявним летом в небі голубому.
Хоч диким, звісно, теж тепер не мед,
бо ворогів ще безліч, крім лисиці,
та величаві окрик їх і лет,
допоки по кущах мовчать рушниці…
Гуси
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116050903802
Свидетельство о публикации №116050903802
Рецензии