* * *
Липневий день, як вогнище, згаса.
І сутінки згущаються поволі.
По споришах розсипалась роса.
І полини запахли прохололі.
А поле все ще дихає теплом.
Вражає потемніла велич лісу.
І опускає вечір над селом
свою зірково-трепетну завісу.
А лоно вод світліє, мов кришталь.
Біжить ріка в одвічному безсонні.
Цвіркун, немов закоханий скрипаль,
мелодії виводить ніжнотонні.
Илюльский день, словно костер, погас
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116050903769
Свидетельство о публикации №116050903769
Рецензии