Він і вона
Будинку поміщицького фасад.
Над ставом верби у журливій зморі.
А за вікном – розкішний білий сад.
За садом – лану далеч неозора.
То слухає вона його вірші,
то він її музичні виконання.
В його душі, в її палкій душі
ранковим сонцем жевріє кохання.
Два чистих серця, два ясних уми,
дві непорочні юності, дві мрії.
Вони – примітна пара між людьми,
цей кірасир і панночка Марія.
Та все ж чарівна обірветься нить.
Не обвінчатись їм у храмі Божім.
Він довго-довго буде в світі жить
й до скону днів забуть її не зможе.
Вона прийде не раз в його жалі
все та ж, тендітна й ніжна, як тополя,
що на спочинок у сирій землі
її поклала передчасно доля.
Він – соловей Росії, той поет,
хоч слава засіяла не відразу.
З іменням знаним – Афанасій Фет –
згадаймо ніжно і Марію Лазич.
Он и она
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116050903703
Свидетельство о публикации №116050903703
Рецензии