Спека
Ані хмарини у померклім небі.
Дочасно повсихали й бур’яни.
Нема дощу... Нема й листів від тебе
й не буде – не з поштарської вини.
І знову не знаходжу я спокою,
як на убогій ниві зерня птах.
Оманних мрій смутніють сухостої.
Настояна печаль на полинах.
Вже берег річки сірий, мов шинеля.
Очерети і ті – як у іржі.
Пекучий день безкраїй, мов пустеля.
І, як в пустелі, сиві міражі...
Але земля не шле прокльонів небу,
долаючи біду свою жахну.
Нема й не буде більш листів від тебе.
І я тебе, о ні, не проклену.
Жара
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116050903686
Свидетельство о публикации №116050903686
Рецензии