Вишня
В білім платтячку вишня
на веселих вітрах.
Мов улюблена, вийшла
подивитись на шлях.
Повен смутку і болю
я за себе й за тих,
що очікують долю,
а вона – не для них.
Наше щастя коротке
теж було до пори.
Із риданням у глотках
аж завили вітри.
Тоскно лилися зливи,
під серпневі громи.
А безпечні й щасливі
стали інші, не ми.
Треба ж було тій вишні
вийти в білій фаті,
щоб згадалось колишнє,
найдорожче в житті.
Вишня
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116050903675
Свидетельство о публикации №116050903675
Рецензии