Люди
Все довкруг від спеки поруділо.
Із весни дощі не йдуть і край.
Ніби журавлі, хмаринки білі
впорожні спішать за небокрай.
Ледь відходять змучені дерева
в зорями освіженій пітьмі.
Гори пилу за машинним ревом.
Сірість на гілковій бахромі.
Вечорами в теплому болоті
чується гнітючий виляск жаб.
І поникли верби у скорботі,
мов би з того, що струмок ослаб.
Отже, рік минеться з недородом.
Навіть зливи не поправлять справ.
Тільки ж люди в полі, на городах,
серед кволо врунених отав.
І земля, напалена в стихії,
все-таки оправиться від мук,
як її доглянуть і засіють,
докладуть дбайливих, мудрих рук.
Люди
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116050903598
Свидетельство о публикации №116050903598
Рецензии