У поле макове нi кроку! Пер. С. Груздевой

У поле макове – ні кроку!
Голівки квітів ніжить вітер…
Чи це триватиме щороку:
Росу злизав, а кров не витер...

Були ж часи волошок синіх,
Ромашок білих, жовтооких
У житніх землях Батьківщини.
По тернях йшли у світлі роки!

Долали труднощі, пліч-о-пліч
Тримались разом до знемоги,
І не зростав травою розпач,
Вставала сонцем перемога!

Війна у пам’яті лишилась,
Та рани гоїтись не хочуть…
Хто вище всіх, у того й сила?
До влади вгору йдуть охоче!

А вдови – полем, тануть в маках,
А діти-сироти – росою,
І в горі плачуться зі злаків…
Все буде зрізано косою

Отої страшної у білім,
Що вже стоїть, чекає душі…
Не кличуть дзвони на весілля,
І церкви дивляться байдуже…

І червоніє поле – сором
За те, що маки похилились…
Та божевіллям суне морок…
От  владу й гроші  би - на вила…
(7.05.16)

ПЕРЕВОД Светланы Груздевой -
http://www.stihi.ru/2016/05/25/10586

Ни шагу – в маковое поле!
Цветов головки нежит ветер.
Неужто так пребудет доле:
Росу слизал, а кровь не вытер…

Ах, васильки…чем вы повинны,
Что вас не стало?!.. и ромашек…
В пшеничных землях Украины
Вы по стерне росли, по пашне…

И трудности преодолели,
Держались до изнеможенья,
Трава не забивалась в щели,
Вставало солнцем вдохновенье!

Следы война преподносила:
Не затянулись раны плотно…
Кто выше всех, за тем и сила?!
Стремятся к власти все охотно!

А вдовы – полем, тонут в маках,
А дети-сироты – росою
И в горе плачутся о злаках:
Всё будет срезано косою,

Той, страшной, в одеянье белом,
Стоймя что поджидает души…
И колокольня отзвенела,
И церкви смотрят равнодушно…

И скорбь у поля безыскусна
О том, что маки подкосило…
Одолевает мрак безумства…
Вот власть и деньги бы – на вилы!..