Тривожний сон

Тривожний сон

Ви не сильно довіряйте
Тому, що присниться,
Та на думці собі майте,
Що не все здійсниться.
А я хочу розказати
Хоч би долю того,
Як страждала одна мати
Після сну лихого.
Не чекала в тому горя,
Ні біди для себе,
Як світало вже надворі,
В вересневім небі.
Кожен спав, не ворушився
В ті гіркі хвилини,
Коли сон був їй приснився,
Що згубила сина.
Може в тому, що приснилось,
Правди ні краплинки,
Але сильно схвилювалось
Серце материнське.
Тихо встала, подивилась,-
Спить її дитятко.
Таке гарне та красиве,
Як мале курчатко.
Але ж серце хвилювалось,
Але ж бідувало.
Вона ввечері зібралась,
Щоб про те не знали,
Та й пішла собі далеко,
Десь розрадить горе,
На душі було не легко.
Раптом бачить: поле.
А від нього трохи кроків,
Вниз, де біля безу,
Красується білобоке
Деревце – береза.
Зупинилась та й питає:
Миленька берізко,
Чи дурниці то наснились,
Чи біда вже близько?
Чи відчуєш, зрозумівши,
Що таке дитина?
А чи знаєш ти хоч трішки –
Як люблю я сина?
Берізонька їй говорить:
Чому ж я не знаю?
І мої десь дітки плачуть,
А я тут страждаю.
Не питають слова мОго,
Їм рубають гілля.
Я ж не маю допомоги,
Задихаюсь біллю.
Тільки й згадую Марину,-
Гарну та красиву,
Яка мене, в світлу днину,
Ось тут посадила.
В неї були добрі руки,
Часто поливала.
Я не знала спраги муки,
Швидко виростала.
Вона довго не бувала,
Все до сина бігла,
Я щодня її чекала,
Полюбити встигла.
Був для неї той синочок -
Дорогим, єдиним.
Ніби справжній ангелочок,-
Такий же вродливий.
Мені вона говорила
Сотні раз про нього,
Бо сильніше не любила
Ще в житті нікого.
Все для нього діставала.
Нехай, каже, буде.
Щоб у нього те бувало,
Чого хочуть люди.
А присниться добра доля
Про її дитину,-
Прибігала по цім полю
Й казала новини.
Так минали дні за днями,
Але все змінилось,
Бо не знала того мама,
Що неправда снилась.
Закохалося дитятко
В дівчину прегарну.
Одружилось ангелятко,
Та й забуло маму.
А Маринонька не знає,
Днями виглядає,
В думці сина зустрічає,
А сина немає.
Все не їде той синочок,
Не утішить неньку,
Не провідав ні разочку
Матінку рідненьку.
То ж не вірте в те, що снилось,
Не лякайтесь, люди.
Якщо лихо в сні явилось,-
Може й щастя буде.
Свою віру в краще майте,
Не шукайте долі,
Не від снів добра чекайте,
А від сили й волі.
Лунізана, вересень, 1995р.