Кохання i робота

Кохання і робота

Ось той день, коли літньої ночі
Сяють зорі на чистому небі,
Та не зорів шукати я хочу,
А спішу якнайшвидше до тебе.
Ти мені найдорожчий у світі,
Бо один лише ти мій любимий.
Ти для мене – мов пахощі квітів,
Моє щастя, мій друже єдиний.
Задивлюсь в твої яснії очі,
І мов пташка у синьому небі,-
Я нічого вже більше не хочу,
Коли поруч стою біля тебе.
Ми ніколи не бачили б горя,
Ти моя і підтримка, і сила,
Якби тільки безжалісна доля
Нас нікуди тепер не гонила.
Бо згадай, як ми щастя шукали,
Щоб з добром проживати нам роки,
Та коли вже сім’ю свою мали,
То чимало набрались мороки.
Ти не принц, та і я не принцеса,
Ми з тобою палаців не знаєм,
За роботу щодня як візьмешся,
То до вечора сили немає.
На знайшли ми з достатку нічого,
Мучать нас незароблені гроші,
Коли хочеться трішки смачного,
То не легко дістати це можем.
Ти натомишся, прийдеш додому,
І тоді вже усе є не миле.
Якби тільки побути одному,
Відпочити,- ну хоч би хвилину.
Так нелегко живеться любові,
Бо на ласки в нас часу немає.
Це для  тебе давно вже не нове,
Та як бути – я цього не знаю.
Моїх кіс ти ніколи не гладиш,
Ніжних слів ти мені не говориш.
Як же серце повірити може,
Що зі мною щасливим ти будеш?
Я стараюсь себе обманути,
Щоб душа не боліла у мене,
Але серце не хоче заснути,
Забуваючи правду щоденну.
Я даремно постійно чекаю,
Щоб узять твої стомлені руки,
І даремно в душі я благаю:
Ляж зі мною, не думай про муки.
Ех, якби ж я в палацах сиділа!
Твоє тіло не мучила б втома.
Твоя б кров від любові кипіла,
І частіше бував би ти дома.
А без цього є тільки надія,
Що робота хоч трішки минеться,
Що здійсняться колись мої мрії,
І для щастя нам часу знайдеться.
   Лунізана, 01.08.1995р.