В дні біди
Я знаю, що тобі погано,
Що стали смутком наші дні,
І оченьки твої, коханий,
Від лиха журяться сумні.
Та все ж, надіюся на краще,
Й кажу: синок не захворів,
Йому вже скоро буде краще,
Він лише трішки переїв.
Якби ж слова ці – та й до Бога,
Як той промінчик до душі,
Зійшли, й проллялась допомога,
Мов дощ святий, не за грошІ.
Та де зібрати силу волі,
Щоб нею Господа молить,
Як тіло, стомлене від болю,
Не в силах розуму носить?
І я пливу, неначе хмари…
Хоч гірко стало, але сни
Вже напустили свої чари,
Тож є розрадою вони.
Лунізана, 03.12.1997
В днi бiди
© Copyright: Лунизана Путница, 2016
Свидетельство о публикации №116050807313
Свидетельство о публикации №116050807313
Рецензии