Згадка про школу
Є в рідному селі одна гора,
Що не була безлюдною ніколи.
Свої хрести там Церква підняла,
А біля неї зустрічає школа.
Щасливі діти сходяться туди,
Сідають там писати й малювати,
А щоб в житті не сталося біди,-
Навчаються таємне пізнавати.
Для них ті двері відчинились знов.
Чого лиш з ними в школі не буває?!
Приходить навіть перша та любов
До однокласника, який про це не знає.
Тож в пам’яті залишиться урок,
Комусь той перший, але всім не кожний,
А як останній продзвенить дзвінок,-
Ніхто від сліз утриматись не зможе.
Ти, рідна школо, завжди дорога,
Твого ми не забудемо порогу,
Ти всі знання потрібні нам дала,
Випроводжаючи в життєву нас дорогу.
А ще чудовий ти відкрила світ,
І українського навчила слова.
Тобі ми вдячні на багато літ,-
Завжди прекрасна, незабутня школо.
(написано в 15 років), Лунізана.
Згадка про школу
© Copyright: Лунизана Путница, 2016
Свидетельство о публикации №116050807270
Свидетельство о публикации №116050807270
Рецензии