Підкова
І дитинство мов зринуло знову.
І забило від радості дих,
як знайшов при дорозі підкову –
слід останніх в селі вороних.
А від рокоту колеться простір
у трударській суєтності дня.
Кінських сил незліченно в колгоспі,
а живого не знайдеш коня.
Відійшов із селянської долі,
не з’являється навіть у сни.
Ще не скошені, топчуться в полі
золотих колосків табуни.
Подкова
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116050805458
Свидетельство о публикации №116050805458
Рецензии