Бывшая граница

Колишній кордон

Ріки дитинства кришталеве лоно,
мов друге небо, світиться між трав.
Була Синюха в давнину кордоном
двох дужих ворогуючих держав.

І пращур мій, тут збудувавши хату,
у плині звичних клопотів і справ
тримав пістоля й шаблю на підхваті,
а в час тривожний у жупані й спав.

Середньовічний місяць блідочолий,
печально визираючи з-за хмар,
мов рахував могили в Дикім полі
по всіх нашестях турків і татар.

На протилежнім березі, за муром,
виднівся палі тесаний кінець.
А поруч линув думний дзвін бандури.
Від співу м’яко блимав каганець.

І згадували старші поіменно
полеглих побратимів бойових,
сестер та наречених полонених
і те, як в січах мстилися за них.

І мовив хтось на радощах промову,
що все-таки відроджене село,
і віра православна, й рідна мова,
й гончарне та ковальське ремесло.

Чи ж ворог дасть тим хлопам порадіти?
Вже глушить тупіт співи солов’я.
Мене, звичайно, ще нема на світі,
та закипає в гніві кров моя.