Прозріння в обіймах
Хоча пробиває сивина,
самому гидко від морщин своїх.
З тобою, мов дитина мала,
губи тягне до грудей твоїх.
Я без тебе, мов пташка без крил,
мов лев без кликів та пазурів.
Мов страуси без могутніх ніг,-
з тобою, в обіймах прозрів:
Без тебе не встою на ногах,
розумієш мов книгу відкриту.
Посмішкою топиш сніг в горах,
прасуєш мою сорочку чисту.
З роками сильніше почуття,
та хочу найкраще відразу.
Назустріч тягне серця,
сила сильніше за кару.
Противитись їй безрозсудно,-
кращої не існує в світі.
Опиратися безнадійно,
все буде в рожевому цвіті.
Без тебе, я майже нікчема,
не зав’яжу вузол краватки.
Не знайду потрібні шкарпетки,
не прийме в обійми богема.
Підкоряючись твоїй волі,
сам, ніяк, не засну на ліжку.
Без тебе поставлять підніжку,
ти панацея від любої болі.
Н.Родиненко
г. Мукачево – 23.04.2016 года
Прозрение в объятиях
© Copyright: Николай Родиненко, 2016
Свидетельство о публикации №116050800131
Свидетельство о публикации №116050800131
Рецензии