Анемона
Анемоно, цвіте милий!
Чим ти, квіточко, живеш?
Я всю ніч тебе ловила,
Знаю – ти не підведеш.
В сон білесенькі голівки
Принесли таку красу!
Були ніжними на стільки,
Що в захопленні пишу.
Я люблю весни природу
Наяву, і уві сні,
Тож хай мила твоя врода
Знов прикрасить мої дні,-
Хоч би знаком сновидіння,
Хоч би натяком на те,
Що й мені весни творіння
В чомусь радості знайде.
Лунізана, 03.04.1997р.
Анемона
© Copyright: Лунизана Путница, 2016
Свидетельство о публикации №116050810151
Свидетельство о публикации №116050810151
Рецензии