Вона хотіла просто кави
А він її в вікно узрів
І звідкіля могли вони впізнати
Один одного з минулих життів.
Вона так скромно відводить погляд
А він несміло поглядає
І все-таки через певний час
Вона замовляє горнятко кави.
І він згадав її зелені очі
І він згадав цю тонку шию
І худі руки, немов гілки,
Що обнімали колись кріпко.
І не збагнув, що відбулося,
Зробив для неї смачний напій
Додав всього дрібку кориці
І цукру що не було замало.
І подаючи їй стаканчик
Вона долонькою торкнулась
Заглянула у темні очі
І серце ніби схаменулось.
Тепер разом вони навіки
І століття як й не було
Бо спорідненії душі
Одна одну не загублять.
зустр ч
© Copyright: Маруся Космос, 2016
Свидетельство о публикации №116050703537
Свидетельство о публикации №116050703537
Рецензии