Думки про буття

Збирай свою творчість докупи,
Як висновки роблять тебе розумним,
Так Створене все наповнено Тихим смутком,
Бо вітер часів зтирає з Землі усе.

Із центра мистецтва дивись на оточення поряд,
Розширюя межі нестримно текучого моря,
Із крана духовної сили ллється
Бесформний світ серця.

Приймаючі форми різні,
Як хвилі твоєї відвертості,
Через думки і зорі, через усе мандруючи,
Наповнюють Всесвіт красою,
Штовхаючи нас у розрізи
Між об*ємними формами Космосу.
Ми знаходимо невимовне Те,
Що насичує часом і простором
Тишу, що посеред тебе
Стоіть нерухомо.

Не стримуй думки, не вагайся волі серця,
Бажанням душі.
Усе створює сенс для тебе,
Тож насолоджуйся цим.

Міл*йарди зображення твоїх думок,
Усі перемоги - Пил.
Увесь твій розпач - холодний дощ,
Посеред нерухомих небесних вогнів.

Будь там, де безсмерття,
І будь своїм серцем з ним.
Твоє тіло розстане колись у безмежжі,
Немов від пожежі дим.

Але у сміливості є незламний стрижень,
Це посеред порожнечі самосвідомості
Граючі іскри буття,
Саме вони наповнюють люте безмежжя
Ароматом життя.