Я стрів – реальну і живу.
У сні мене ти пробудила,
Щоб я проснувся наяву.
(Із збірки М. Андрієнка
„Чорнозем”)
Дивлюсь на тебе і питаю:
– Чи ти жива? Чи я живу?
Якщо жива, тоді вітаю.
Якщо не сплю, то наяву?
Яке це щастя, люди, жити!
І не в вісні - а наяву.
Кохати, сіяти, дружити,
Топтати босоніж траву.
Озон вдихати, нюхать квіти,
Впіймати в річці карася.
Все буде... Варто захотіти
В садку почути солов'я...
Прозрiння. Пародiя
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2016
Свидетельство о публикации №116050507335
Свидетельство о публикации №116050507335
Рецензии