…стонадцять польотів до краю пітьми
скінчилися спільним падінням у пустку…
з проваллям у часі стикнулися ми –
болить нездійснене, і мрії без звуку
пливуть стороною хмарками удаль,
таку ж неприйнятну, як вічна розлука…
ні страху, ні сліз не залишилось нам,
сховався бо ворог під маскою друга…
мовчанка без краю, і без кінця
хапає світанковим вітром за комір
іде пошматований день в небуття,
міняє, мов змій ворог шкіру і колір…
ворог, чи друг?..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116050501240
Свидетельство о публикации №116050501240
Рецензии