Умереть - тоже надо уметь перевод на украинский

* * * (Булат Окуджава, http://rupoem.ru/okudzhava/all.aspx)

Умереть — тоже надо уметь,
на свидание к небесам
паруса выбирая тугие.
Хорошо, если сам,
хуже, если помогут другие.

Смерть приходит тиха,
бестелесна
и себе на уме.
Грустных слов чепуха
неуместна,
как холодное платье — к зиме.

И о чем толковать?
Вечный спор
ни Христос не решил, ни Иуда...
Если там благодать,
что ж никто до сих пор
не вернулся с известьем оттуда?

Умереть — тоже надо уметь,
как прожить от признанья до сплетни,
и успеть предпоследний мазок положить,
сколотить табурет предпоследний,
чтобы к самому сроку,
как в пол — предпоследнюю чашу,
предпоследние слезы со щек...
А последнее — Богу,
последнее — это не наше,
последнее — это не в счет.

Умереть — тоже надо уметь,
как бы жизнь ни ломала
упрямо и часто...
Отпущенье грехов заиметь —
ах как этого мало
для вечного счастья!
Сбитый с ног наповал,
отпущением что он добудет?
Если б Бог отпущенье давал...
А дают-то ведь люди!

Что — грехи?
Остаются стихи,
продолжают бесчинства по свету,
не прося снисхожденья...
Да когда бы и вправду грехи,
а грехов-то ведь нету,
есть просто
движенье.

* * * (вільний переклад П.Голубкова)

Вмерти теж реба вміти - піти
На побачення, в небеса.
Вибирай вітрила тугіші.
Добре, знай, якщо сам,
Гірше, знай, якщо інші.

Смерть приходить тихА,
безтілесна
і собі на умі.
Слів печальних труха
недоречна,
наче плаття тонке - до зими.

Небеса ж бо мовчать,
вічний мир
і Христос, і Іуда там квити...
Якщо там благодать,
що ж ніхто до цих пір
не вернувся зі звісткою звідти?

Вмерти теж реба вміти – піти,
Як прожити від «Браво!» до брані,
І мазок не останній знайти,
Сколотити стілець не останній,

До самого щоб строку,
Наче вщент – не останню ще чашу,
Чи сльозу не останню – в зворот...
А останнє – це БОГУ,
Останнє бо - це вже не наше,
Останнє - не любить народ.

Вмерти теж реба вміти – піти,
Як життя б ні ламало
Так вперто і часто...
Бо відпущення гріху знайти,
Цього - ах, як замало
Для вічного щастя!

Збитий з ніг наповал,
Що відпущенням бідний добуде?
Якщо б Бог те відпущення дав...
А дають адже люди!

Що - гріхи? Залишаться рядки,
Що продовжать безчинства по світу,
Не попросять поблажки...
Так коли б то і справді гріхи,
А гріхи адже – тільки для виду,
Це є просто відтяжка.