Украинским палачам. Часть 2

"Уніатським та католицьким катам з православними філаретівськими зрадниками."

Вже стою перед брамами, від яких дме пекучою спекою,
Тяжко притуляюсь до розжарених грат...
У вухах перестає дзвонити скрегіт,
Настає тиша, якою давно вже не відчував...

Отямившись знімаю вцілілою рукою обірви кашкету,
Взір мій ще заповнює криваве месиво...
Наразі тишу змінює наростаючий вій,
Виття, вереск, крики когось неподалік...

Чомусь брама не відкривається,
А побіч непідвласні очам стіни...
Хрестик мій на шії брудній моїй,
В мить розсипався у прах, коли доторкнувся в останнє...

Шум незабаром стає вже нестерпним,
Марево багряне на деякий час розтупилося...
До безкраю по прямій лежать та стогнуть,
Бескінечні тисячі моїх побратимів...

Відірвані руки, ноги, розчавлені тіла,
Розбиті голови, дирки в очах, обгорілі...
Це шлях до пекла, не до раю,
У який, нас христопродавців, мабуть вже ніколи не пустять...