Спасибі за слово,спасибі за все...
Слова ці нехай,вітер в небо несе.
Нехай розлетяться із вітром на крилах...
Що люд я простий,як народ свій любила.
Без націй і раси,без кольору шкіри.
Любила завжди,з чистим словом довіри.
І навіть коли,мя осудили люди...
Я вірила в те,що любити ще будуть.
Не в праві я навіть...просити об цім.
Несіться слова мої,вітром несім...
В поля,та поляни такої краси...
Неси мене слово,до люду неси.
Нехай я не завжди такою бува...
Та шелестом манить зелена трава.
Цікаві бувають з землі колоски,
Та вишні у саду,-духм'яні квітки.
Так пахнуть народи що вірять в тепло.
Як право добротно гуляє село.
Цікаво як віра в добро ще живе?
Тому що в народі,ще серце живе.
(Понкратова.О.В.)
Спасибi за все
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116050208306
Свидетельство о публикации №116050208306
Рецензии