Коли помре твоя краса,
Як все на світі помирає,
Заплачуть снігом небеса,
Замруть веселі водограї.
Погасне втомлена душа,
І серце скришиться на крихти,
Як глиба льоду від ножа.
Куди б світ за очі забігти…
Куди ж, куди?! Усюди світ-
Такий веселий і немилий.
І скільки треба ще тих літ,
Щоб серцю повернути силу.
Щоранку сонечко встає,
Як не крути - життя триває.
О, Боже, житіє моє!..
І біль від краю і без краю…
11.02.2007
Коли помре твоя краса...
© Copyright: Валентина Козаченко, 2016
Свидетельство о публикации №116050203258
Свидетельство о публикации №116050203258
Рецензии
