Розлука
приносити сльози та сум ?
В душі порожнечу, ридання?
Неясний у грудях той шум?
Не вірте мені, хоч спиняйте
,але лиш скажу вам одне:
Як треба, то сльози ковтайте,
як треба, кажіть, що мине.
Сиділа я вовком самотнім,
я тишу риданням рвала.
А той результат все зворотній:
Далеко він. Поруч нема.
Той біль через себе ковтала:
Чому час назад все не йде?
Я мріяла довго, хоч знала:
Сюди він не скоро зайде...
Спитаєте:"Чом ти все плачеш?
Кохання взаємне ж-бо є?"
Ах, знали би ви...Ти пірнаєш
В людину. І сум настає...
Не розпач, не зрада, а відстань!
Вона, лиш вона все вбиває!
І зустрічі двічі у місяць!
А інші говорять: "Буває..."
Буває?!Буває?!Буває?!
Кохали чи ви кого-небудь?!
Таке відчуття вас спіткало?!
Зв'язав тебе з ним якийсь невід...
Поїхав. Далеко від тебе.
Ти, сидячи, ллєш свої сльози.
Мені би лиш клаптик блакитного неба,
бо так вже відчутня ця осінь...
Яким же те буде майбутнє?
Все також порине в ненастя?
П'ять місяців ці незабутні.
Я дякую, рідний, за щастя...
Свидетельство о публикации №116050108714