Сьогодні, не зблукалась щось у небі,
Чому, воно вже не таке ясне?
Бо мабуть, вже мені не дуже треба,
Химерою ганяти де ні де.
Мабуть, то сяйво, що прийшло від тебе,
Все перевершило в моїй Душі.
І ти є – Сонце, Зоре, Море, Небо.
В тобі одному сенси тільки є.
До речі, я цілком нормальна жінка.
Я маю все, що треба для буття,
Але чомусь, постійно без зупинки,
Я твої мрії втілюю в життя.
В колючих хащах, диких верболозах,
Пустинні сумніви вітрами відпуска.
Щоночі повертаючись у небо,
Надію Світу по зірках збира.
Що ж змушує мене до мрій літати?
Те сильне світло, що пала в мені,
Бо тільки жінка вміє так кохати,
Що все народжується знову у житті.
На небе
© Copyright: Аврора Миром, 2016
Свидетельство о публикации №116050100430
Свидетельство о публикации №116050100430
Рецензии