кінець тому,що початку не мало
коли під ногами тріскається перший лід
коли на губи падає твій перший сніг
і останній,так би тому і стало
кінець тому,що люди звали коханням
коли по губах не читається слів
коли ти вже ніби на пів
коли двір за собою не смикне
кінець всім пісням,за яки віддала ти любов
кінець тому степу,де ріс
коли за останній поріз
хватаєшься ніби за мати
кінець нам і нашим думкам
коли вже ні мова,ні сльози
на потяг,де тільки дорослі
сбираються ніби по нам
кінець моїм першим думкам
я більш не зумію інакше
в кішені насіння с полів
бо дай мені сил
нам,пропащім
к нець
© Copyright: Анастасия Маковская, 2016
Свидетельство о публикации №116043009565
Свидетельство о публикации №116043009565
Рецензии