Моє життя не нагорода,
Одвічні роздуми, розмова
Між тими, хто казав, що врода
То поміж грішними лиш змова.
Чому краса одвічна мука?
Чому на заздрощі посіви?
Чому в піснях сама розпука?
Чому між людством лише гніви?
Забули ми, що божі діти.
Та зубожіли вже душею.
Та по весні зів’януть квіти,
Лиш пам'ять,… мовби мережею.
Не пам’ятаємо лиш те,
Чого воліємо забути.
Ми позабули вже себе
Не люди ми, а мов би круки.
Усе кружляємо над полем,
Рвемо поживу…лиш для себе.
Ой доле, доле, наша доля
Забула нас…ой леле, леле.
Чи нас немає серед степу?
Чи дощ пішов, та не для нас.
Чи ми щось робим на потребу.
Ми мовчимо вже в котрий раз ,
Але, чому ми мовчимо?
Чому так звикли до ярма?
Невже в житті нам все рівно?
Життя, ти є? Чи нас нема?
Життя ти
© Copyright: Александр Бирзула, 2016
Свидетельство о публикации №116043008871
Свидетельство о публикации №116043008871
Рецензии