Розпач в душі, розпач ця в серці,
Біль не втихає , морочить, свербить,
Чуєш тріпоче, колотиться серце,
А він наче камінь, весь час він мовчить.
Де мої мрії? Погасли як зорі.
Вранішній тиші вони розплелись,
Час лиш спливе, він спливе наче море,
Хвилями злиже з піску нашу мить
Як гарно написано, метафорічно, казково, та душевно. Якщо кожну "мить" цінувати у своєму житті, то "розпачу" не знайдеться місця у вашому Серці. Бо любов - це сяйво, а жінка - його тепло.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.