Нев1рна дружина. Переклад з Гарс1а Лорки

1спанською не волод1ю, тому користувався досл1вником, зробленим на прохання. Намагався бути якомога ближчим до ориг1налу.


1 з нею, де р1чка грала,
П1шов я, бо думав - д1виця,
Вона ж чолов1ка мала.

То сталося в н1ч на Сант-Яго,
1, начебто догов1р мали -
Вс1 л1хтар1 тихо згасли,
А цв1ркуни запалали.
1 там, де к1нець стежини,
Торкнувся грудей я, 1 миттю
Прокинулись 1 в1дкрились
Вони г1ацинта суцв1ттям.
Крохмаль в1д 11 сп1дниц1
Так для мене звучав,
Неначе вбрання шовкове
Десяток нож1в порвав.
Сво1м верхов1ттям дерева
Ср1блясте сяйво закрили,
1 небокрай за р1кою
гавкав самотньо щосили.
Пройшли очерет високий,
Пройшли повз дику ожину,
1 там для 11 волосся
Я в глин1 зробив м1сцину.
1 зняв я свою краватку,
Сповзла 11 сукня долу.
Я зняв з револьвером рем1нь,
Вона - корсаж1 повол1.
За нарди та дивн1 мушл1
Тенд1тн1ша 11 шк1ра,
1 скло п1д м1сячним сяйвом
Перед нею марн1э.
А стегна, мов п1йман1 риби,
Вислизали в1д мене,
Кидаючи в н1мий холод,
Кидаючи в жар вогнений.
В ту н1ч по найкращ1й дороз1,
Забувши вуздечку та шпори,
Лет1в я на кобилиц1
Кр1зь перламутров1 зор1.
Повторювати не хочу
Я те, що вона говорила:
Св1дом1сть моя чолов1ча
Вв1члив1сть в мен1 зростила.
Брудну в1д п1ску й поц1лунк1в
Пов1в я 11 в1д р1чки,
А шпаги 1рис1в з в1тром
Вели свою битву в1чну.
Я в1в себе, як справжн1й циган,
Чинив так завжди в усьому,
я дав 1й в дарунок скриньку
Велику з сатину й соломи.

Не думав в1ддатись коханню -
Вона ж чолов1ка мала,
А мовила, що д1виця,
Коли йшли, де р1чка грала.