Нiма пара

Услід вони не чують прикрих слів,   
не розрізняють вуличного шуму,
не знаються на тому ремеслі,
що нотами озвучує задуму.

Проймаються теплом руки в руці,
очима промовляючи і жестом, 
і більше розуміються у цім,               
ніж дириґента паличка з оркестром.   
   
І тиша має запах, колір, смак...
прониклива, жива і повсякчасна,
ніщо в ній не озвучено, однак
ти дивишся – і бачиш тихе щастя.             


Рецензии