Нiма пара
не розрізняють вуличного шуму,
не знаються на тому ремеслі,
що нотами озвучує задуму.
Проймаються теплом руки в руці,
очима промовляючи і жестом,
і більше розуміються у цім,
ніж дириґента паличка з оркестром.
І тиша має запах, колір, смак...
прониклива, жива і повсякчасна,
ніщо в ній не озвучено, однак
ти дивишся – і бачиш тихе щастя.
Свидетельство о публикации №116042910417