Ото, як було за царя

Ото як було, за царя,
Зібравсь народець той, траянці,
Всі посіпаки, голодранці.
Давай атаману гукать.
Де де подівсь, гульвіса синій.
Не бачиш, діти позносились.
Сурми в похід, зроби нам милість
 Заробиш ще по шапці сивій.

Народе мій!  Не час до зброї,
Бо ще, не випито вино,
Та ще, не зношено рядно
Та, не проспалися ерої.
Ото ж недавно були ви
По Трапензондах, та у Відні.
Попали у полон... до відьми,
Та ще забули там штани.

Та, це ж коли то батьку було,
Так , було, було…загуло
Та й правда п’єм вино
Але розлізлось вже рядно.
Сурми похід, ти… сину сучий
Бо швидко скинимо із бочки.
Є претинденти, що як квочки
Нам ще закручують онучі.

Отак, збиравсь народ колись.
Та так вирішував він долю,
Про щастя, може вже про волю
Ім не порібен був юрист.
Я не кажу, що й зараз так,
Але п’яничок в Раді чути,
Що тягнуть на себе рядно,
А до народу все рівно.


Рецензии