Як колись...
в сигаретних відбитках, а під підвіконня - поріг...
І незважено сипався попіл думками під ноги
щогодини...
щокави...
щосонця...
щосварки...
щорік
між цілунками, сном, дежавю, тимчасовим наметом...
Як колись, грає сирістю ранку заїжджений диск...
І вуста обіймають чергову міцну сигарету...
...лиш підлога...
і небо
давно вже байдужі до іскр...
Свидетельство о публикации №116042810046
Константин Ватулёв 06.06.2016 18:15 Заявить о нарушении
- Ой... вот только завидовать не надо!... ;)))
Спасибо Вам большое, Константин!
Наталия Цыганова 06.06.2016 18:50 Заявить о нарушении