...Так час піском між пальцями тече,
Так Бог кладе правицю на плече,
Так Фенікс помирає ще і ще,
Щоб жити.
Бархани тиші та декор століть,
Де вічне і не вічне відболить,
Де жовтень – мить, і ми у ньому – мить,
І вітер.
Щоб вірити, і, вкутавшись у сни,
Мов лялечка, чекати до весни,
Коли яскравий квітень навісний
Відпустить…
І голос… Ні, не голос – тільки звук -
Він уночі проквилить, як малюк,
Шукаючи м’яких і теплих рук
Матусі…
Він поведе, він приведе у сад,
Слова впадуть під ноги. Листопад
Закрутить фрази. Час піде назад –
І стане…
І ми прозорі, вічно молоді,
У тих садах зостанемось тоді,
Де чорні води. Кола по воді.
Осанна.
позачасся
© Copyright: Ганна Осадко, 2016
Свидетельство о публикации №116042704958
Свидетельство о публикации №116042704958
Рецензии
Вітаю, Ганю!
Твоі вірші - як оклик здалека.
Бажаю здоров,я, натхнення і щоб у ці тяжки часи у тебе і тіх, що тобі найдорожчи все було гаразд.
Обіймаю, Гліб.
Глеб Ходорковский 08.05.2016 01:21 • Заявить о нарушении
Твоі вірші - як оклик здалека.
Бажаю здоров,я, натхнення і щоб у ці тяжки часи у тебе і тіх, що тобі найдорожчи все було гаразд.
Обіймаю, Гліб.
Глеб Ходорковский 08.05.2016 01:21 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.