Дощ

Небо сердиться,
розвиваючи сум чорними очами,
а солоні краплі сліз
додолу стеляться,
вкриваючи тебе подихом печалі.
Забуто все, пробачено і прощено,
і лиш палку ту ніч
згадать хоча б на мить,
коли під колискову ми чекали осені,
а вже прийшла весна, -
знов починаєм жить.

26 квітня 2016 р.


Рецензии