Де зупинився час...

  Як пам’ятка недбалості – квітневі вечори…
Без шику , та зухвалості майнають прапори
На атомних майданчиках, де зупинився час,
Та дзвони сповіщатимуть: – Це скоєно до нас…

Як пляма на історії, як бруд серед майна,
Хоч лусни від спроможності позбавитись багна…
Шкварчала над країною розпечена дуга,
Та люди, як реакція живого ланцюга :

– Рятуємо пошкоджене, загальне, чи своє…
Рятуючи, не скиглимо, чи допомога є …
У ядерній відрижки не йти на поводу,
Суспільними зусиллями  долаємо біду!

Без кольору, без запаху те ядерне сміття
Смертельно небезпечного об’єкту – « Укриття »
Відчужено ховаючись, чорнобильник стоїть,
Там знаки « Заборонено » - на декілька століть…

Чи марно витрачаємось ? Та може все мине,
Як хмара радіації кордони перетне ?
…Здригнувся, та прокинувся і поступився світ
В єдиний обґрунтований Всесвітній Заповіт :

Доцільно обмірковано затвердили Закон ;
Доволі гарантовано, яке бабло на кон ;
Мозків не бракуватиме, та й не зашкодить нам
Безпечних випробовувань всіх ядерних програм !

Ту сонячну енергію не бажано доїть,
Щоб тими надприбутками країну напоїть,
Щоб з ядерного палива не получити пшок,
Та різнокольорового від мильних бульбашок !

Немає в світі кращої, вродливої мети:
Щоб дiтям, та й онукам iх, не оминать кути !
Нащадкам не залишити на спогади про нас
Ті ядерні реактори , де  зупинився  час …