К Кали

Дивний сміх... ті люті очі,
ніби ворони пророчі,
ніби подих свіжий ночі.

Вся ти зіткана з омани,
смерті вічна лиш кохана.
Незбагненна, нездоланна,
темна мати, чорна панна.
Пишна квітка у пустелі,
ліс- колиска, небо - стеля.
Мару я посеред бою,
що зустрінуся з тобою,
Чотирма свома руками,
ти залишиш в серці шрами.
харе крішна,харе рама!
Стежка в'ється, й та- терниста,
Стежка до твого намиста,
Око сяє , мов займисте...

Рот багряний через кров,
Пий до дна , моя любов !
Серп блищить посеред ночі ,
Голова в руці регоче,
А у вухах тихий шепіт,
до краси страшної лепіт.

Груди смертю налилися,
З вуст прокляття полилися,
Піснею лиш оповиті,
Вічним сном поснули вбиті...

Серця злого чую жар,
Прагну твій бесмертний дар!

Що за сон ? На полі битви ,
Після довгої гонитви,
Я дістала за трофей,
Руки чортових дітей.

І тобі подібно , мати ,
Пояс стану одягати.

Дивний сміх... ті ж люті очі,
Ми з тобою доньки вовчі.