Нічий і нічия,
ми долі пілігрими.
У кожного своя підводна течія.
Ми гралися в слова,
ховаючись під гримом.
Чи ти іще живий?
Чи я іще жива?
А наш примарний світ,
він зовсім не існує.
Він тихо опочив,
не склавши заповіт.
Напевно нас самих
уявлення малює,
і навіть в цьому сні
стрічаємось не ми.
Прокинутись худчіш!
Та очі знов закрию,
щоб слухати тебе
й тоді, коли мовчиш.
Та онімілий ти,
немов померла мрія,
безлика, мовчазна
примара самоти.
(старенький відредагований текст)
***
© Copyright: Анна Щидловская, 2016
Свидетельство о публикации №116042602934
Свидетельство о публикации №116042602934
Рецензии