Прийшла весна в широкий степ,
Пророста й зеленіє травичка,
Разом з нею в степу розцвіла,
Степова й молода, ромашка біла.
Ах ромашка біла, білі пелюстки,
Проростає в степу не одна,
Є у мене дівчина — незвичайної краси,
Це Світланка красуня моя.
Дують вітри веснянні,
Ідуть теплі дощі,
Омивають цю квітку кохання.
І росте собі ромашка,
І цвіте моя Світланка,
Біле личко вмиває роса.
Широкий степ — це душа моя,
А біла ромашка — моя любов,
Зачарований нею, я співаю душею
Як співають в саду солов'ї.
Закінчилися тихі дощі, пройшли,
І почалися лютії грози,
І в широкім степу, б'ють ромашку мою,
Й омивають колючії рози,
А ті рози колючі — то кохання болюче,
Я не хочу таких відчуттів,
Краще в степ я піду,
Ромашок білих нарву,
І Світланці своїй подарую.
Моя ромашка, Моя Св тланка
© Copyright: Алекс Дампир, 2016
Свидетельство о публикации №116042602900
Свидетельство о публикации №116042602900
Рецензии