І гірко й пряно пахли трави під росою,
де хвиля тиші змила дикий рев
із його рук текло життя водою
там, де земля вже проковтнула 100 героїв...
беззубим ротом тхлих могил-черев
життя текло крізь пальці, а у синім небі,
де лезом ластівчиних крил розрізане чоло,
солдатові ввижалися, далебі,
....дівочі змії кос...,
.....смарагд очей її...,
........................і стиглі вишні губ...,
...................................й розхрістане село...,
і ріс ковил у диких травах степу,
і знову маки буйно зацвіли...
десь чути гомін п'яного "вертепу",
а тут могил козацьких храми проросли...
усе було... все знову йде по колу -
десь квилить мати над свіжим хрестом,
а хтось “в постолах” все грає у “престоли”,
хтось воїна тримає до судом...
усе було...
24.04.2016
усе було...
© Copyright: Галина Недашковская, 2016
Свидетельство о публикации №116042508585
Свидетельство о публикации №116042508585
Рецензии