Могила в лісі, край дороги,
З стареньким , вицвівшим хрестом.
Не дивлячись на хворі ноги,
До неї йшов дідусь з «ціпком».
В руках старі, несправжні квіти,
З тих що кидають у окіп,
Мертвих батьків багаті діти,
Що приїжджають раз у рік.
Хто спочиває, край дороги?
Підвізши діда, я спитав.
Та українець, наш, небога.
Москаль їх гнав і він упав.
Не міг вже йти, його добили,
А люди поховали тут.
З тридцять дев’ятого могили
Не дочекаються на суд…
Невiдомий укра нець
© Copyright: Сергей Заграбайло, 2016
Свидетельство о публикации №116042506395
Свидетельство о публикации №116042506395
Рецензии