Коли я затуляю вуха,
мені шепоче дивлячись у небо сердце
я закриваю очі, щоб почути
твої вуста, омріяні далеко
із кожним подихом морського вітру,
неначе корабля наповнюються крила
і завмирає час, щоб нас з'єднати вперше
як в останнє, надію нам даруючи щасливу
твої чарівні очі знов прийдуть на ранок
і тисячі дзвінків без відповіді стихнуть,
із посмішкою стріниться світанок,
мені так мало й забагато днів, з тобою разом ...
я відчуваю майбуття - і в нього твої очі,
і посмішка, і теплота долонь...
І я назустріч йтиму і в самотні ночі
Мене зігріє наших зустрічей вогонь...
Кв тка
© Copyright: Евгений Шумилин, 2016
Свидетельство о публикации №116042407445
Свидетельство о публикации №116042407445
Рецензии
