Любов красива ніби ружа,
любов – життя це і здоров'я.
Мабуть любили сильно дуже,
тому і нарекли Любов'ю.
Струнка, вродлива і весела,
на личку усмішка сіяла,
а хлопців у сусідніх селах –
десятками ти чарувала.
Співала гарно ніби пташка,
дзвінкий приємний голос мала;
прийшла пора, коли Любашка
свого Миколу покохала.
Із юних років працювала
і вдома гарна господиня,
дітей в обіду не давала,
сім'ї надійна берегиня.
Заснула вічним сном матуся
ще в розквіті життєвих сил.
Невдовзі батько – Я женюся! –
як грім з небес проголосив…
Але тобі нема заміни!
Хто може сонце замінити?!
Похмурі стали наші днини
і сумом вкрились твої діти…
Прости мене за все, матусю!
Пробач свого дурного сина!..
Настане час і повернуся,
Любове, матінко єдина…
24.04.2016
Мамi Любi
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116042403918
Свидетельство о публикации №116042403918
Рецензии