Я б хотіла у сні політати,
Подивитись на небо із мрій,
Сторінки щастя у книзі гортати,
Та вкладати їх в безкінечний сувій.
Шепотіти тихо кохання на вухо,
Вдихаючи твій п'янкий аромат,
Спинитись на губах тихим звуком,
Та завмерти в руках немов експонат.
А якось покинути тебе на ясній зорі,
Ні, не думай, лиш на хвилину,
Щоб помилуватись тобою з землі,
Та кричати: "Кохаю тебе!" без зупину.
І хоч час по душі скребе вітрами,
Гонить швидко стрілки наперед,
Я завжди тебе кохатиму без тями,
Цілуючи твої губи солодші за мед.
Тільки знай, що завжди я чекаю,
Твого дотику з трепетом серця,
Бо лиш одного заповітно бажаю,
Те, що справжнім коханням зоветься!
Справжне кохання
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116042305666
Свидетельство о публикации №116042305666
Рецензии