Я тобі розповім як з тобою бува,
Як хвилює що ночі зелена трава.
Як у грудях гуде,як на серці тремтить.
Зупиняється як...хвиля,бажана мить.
Як вже обертом йде мимохіть голова.
Серце наче кричить...Я жива,я жива!
Не забудь,не закинь,-наших лагідних мрій,
Наче подих,-скажи. Словом чистим напій.
Дай напитись на час і ще знову потІм...
Де омріяна ніч я тобі розповім.
Як мелодія поля торкає руки...
І доріжка летить із під ніг навзнаки.
Хмарки білі ,що в зорі вплелись як туман.
Огортає як душу,-кохання дурман.
Завиває,-мов в кокон гріхи всі на зло...
Шепче вітром у полі,-тобі повезло.
Ти пізнала кохання,бажання цих мрій...
Тож живи і бажай,життя спогадом грій.
Проте...ні,-пам'ятай і в задумі схились,
Та й від щастя злети,як бувало колись.
(Понкратова.О.В.)
Я тобi розповiм
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116042211062
Свидетельство о публикации №116042211062
Рецензии