Парадоксально,
Пара*, як сталь, на
Сонці що грілась
Зникла з водою
З лука стрілою
В лаві згоріла
Плавиться досі,
Плаває в осі
Жерла вулканів,
Спалених планів.
Б'ють філігранно
Купами сплавів
Там, де туманно
Силами парів
Асоціації -
Лиха фрустації.
Сплави коштовні,
На дні жаровні
Сріблом, сльозою..
Ріжуть косою
Паростки мрії..
Чи зрозумію?
Мені відливають
Земні сподівання,
Нові споглядання,
Що ще не згасають.
Гляну крізь гори!
Стане ріст горя.
Сяють пейзажі.
Темрява сажі
Душ вже нечистих
Мене не засмутить.
Словом іскристим
Те дно скаламутить
Піднімуться вгору
Віра і вдячність.
В сонячну пору
Вітру протяжність
Їх там розплавить.
Виллю я стріли,
Буду ще славить
Знову ті крила
Щирості, правди,
Дружби, любові,
Рідної крові.
В темряву зради!
А.Супрун
пара*- не вода
***
© Copyright: Андрей Супрун, 2016
Свидетельство о публикации №116042210805
Свидетельство о публикации №116042210805
Рецензии