Красивий місяць вповні,
Чисті небеся,
Зарадає в очі
Срібляста світлина,
Я втрачаю розум,
Волю віддаю,
Як в глибоку прірву,
Мовчки падаю.
Боротись сил немає,
Важкість на душі,
Волю забирають
Чари відьмовські.
Що роблю незнаю,
В очах білий туман,
Як маріонетка
Я в її руках.
Розквітають рози,
Білі пелюстки,
Щастя від кохання,
Як горя від біди.
Більш мені не бути
Вільним наче птах,
А рабом кохання,
Лежать в її ногах.
Разом із громом із неба,
Сон цей зник у ніч,
Сховали темні хмари
Небесну біличінь.
Шум дощу прекрасний,
Спокій на душі,
Коли кохання справжнє
То жить хочеться більш!
Раб кохання
© Copyright: Алекс Дампир, 2016
Свидетельство о публикации №116041902299
Свидетельство о публикации №116041902299
Рецензии