Йому сімнадцять. 43-й рік.
Він переламний у житті країни,
Як сльози матері, з беріз стікає сік,
Ще б’ється серце неньки – України.
Рушницю в руки і вперед у бій,
Юнацький дух завжди непереможний,
І що тоді ти думав, батьку мій,
В цей вирішальний час тривожний?
Що можна думати в сімнадцять літ?
Як визволяв Варшаву, Мінськ і Прагу?
Ще й на війну з Японією встиг,
Зберігши у своїй душі відвагу.
Відвоював. Живий прийшов додому.
Тебе чекали мама і сестра.
У річку пам’яті занурююся знову.
А там лиш спогади і вдячності слова.
10.03.2016 р.
Отцу
© Copyright: Сафие Гасанова, 2016
Свидетельство о публикации №116041704656
Свидетельство о публикации №116041704656
Рецензии