К. Симонову
Я чекаю, вір мені,
Буде так завжди.
Ти далеко на війні,
Де дощі й сніги.
Свічку в хаті запалю
За твоє життя,
Вір, бо я тебе люблю,
Я завжди твоя.
Всі разом зібрались ми,
Цілий рік пройшов,
Все навколо у вогні,
Та живе любов,
Бо ніхто її убить
Не посміє, ні,
Скільки літ я буду жить,
Збережу її.
Сина мати жде з війни,
Батька – син і я,
Три дороги пролягли,
З них одна моя.
Я по ній до тебе йду
Кожну мить свою,
В небі зіркою зійду,
Захищу в бою.
Як поранять, зупиню
Кров із рани вмить,
Обійму і напою,
Як захочеш пить.
Ти прощатись не спіши,
Смерть не підпускай,
Там, глибоко у душі,
Віру зберігай.
Хтось чекає, а хтось ні,
(Хай їм Бог суддя!)
Той не вернеться з війни,
Де є забуття.
Я чекаю, ти прийдеш,
Двері відчиню,
Крізь війну ти пронесеш
Всю любов свою.
В твої очі подивлюсь,
Задля цього жить
Варто, тихо пригорнусь,
Бо не розлюбить.
21.06.2015 р.
Гимн любви
© Copyright: Сафие Гасанова, 2016
Свидетельство о публикации №116041704643
Свидетельство о публикации №116041704643
Рецензии